Хламідіоз: причини і лікування

Хламідіоз – це захворювання, яке відноситься до групи передаються статевим шляхом. Причиною розвитку цієї хвороби є активізація головного збудника, який на медичному мовою позначається як Chlamydia trachomatis, або хламідія.

У процесі поширення інфекції можуть бути вражені такі органи як сечовипускальний канал, тобто уретра, пряма кишка, піхва, шийка матки і навіть очі. Значно рідше зустрічаються ураження глотки, однак цей варіант розвитку захворювання не виключається.

Опис захворювання, що небезпечно для людини

За статистикою США, хламідіоз поширюється на п’ять-десять відсотків людей обох статей у віці – від п’ятнадцяти до тридцяти років, які живуть статевим життям. У нашій країні такий діагноз став ставитися на початку дев’яностих років минулого століття, так як до цього часу не було технічних можливостей для проведення відповідних досліджень.

Хламідіоз зустрічається у росіян в два-три рази рідше, ніж гонорея.

Можливі причини виникнення (джерела зараження)

Звідки можна отримати захворювання?

Небезпека хламідіозу як для жінок, так і для чоловіків полягає в тому, що інфекція легко передається статевим шляхом, будь то контакт у піхву або пряму кишку.

За допомогою орального сексу зараження також ймовірно, але в набагато меншому ступені.

Якщо має місце статеві зносини вагітної жінки з зараженим чоловіком, то інфекція може досягти плода.

Це загрожує розвитком у дитини таких небезпечних хвороб як кон’юнктивіт або запалення легенів.

Ймовірність заразитися від хворого під час незахищеного статевого акту за даними фахівців складає близько п’ятдесяти відсотків. Відрізок часу, що починається з того моменту, як мікробний агент потрапляє в організм, до того, як проявляються симптоми хвороби, становить від семи до двадцяти одного дня.

У побутових умовах зараження хламідіозом практично неможливо.

Це пов’язано з двома факторами:

1. Мікроорганізми Chlamydia trachomatis швидко гинуть за межами людського організму;
2. Щоб відбулося зараження, в організм має проникнути достатню кількість мікроорганізмів, що неможливо в умовах побутового контакту.

Тому заразитися хламідіозом в громадському туалеті, плавальному басейні, лазні або від використання спільного посуду або рушників не можна.

Огляд ключових симптомів

Так як органи сечостатевої системи чоловіків і жінок відрізняються не тільки зовні, але і функціонально, симптоми у тих і у інших будуть різні.

У чоловіків вони будуть наступними:

• Спостерігаються прозорі секреторні виділення в невеликій кількості;
• Відчувається біль (зазвичай не гостра) при сечовипусканні.

Симптомів у жінок дещо більше:

• Спостерігаються нехарактерні і надмірні виділення з піхви;
• Відчувається біль або дискомфортні відчуття при сечовипусканні;
• Періодично з’являються міжменструальні виділення;
• Іноді відчувається нічим іншим не обумовлена біль у нижній частині живота.

У лікарській практиці часто зустрічаються випадки, коли захворювання розвивається безсимптомно. Саме тому має місце пізня діагностика, яка загрожує збільшенням ризику ускладнень і більш серйозним лікуванням.

При одностатевому контакті може мати місце ураження прямої кишки або гонококовий проктит, який ніяк себе не проявляє. У рідкісних випадках спостерігаються болі в області прямої кишки, свербіж або виділення.

Якщо інфекція потрапляє в очі, це пов’язано з ризиком виникнення такого захворювання як хламідійний кон’юнктивіт.

Ускладнення

Безсимптомний перебіг хламідіозу пов’язано з ризиком виникнення ускладнень. У чоловіків у вигляді наслідки розвитку хламідії проявляється епідидиміт – це запалення придатків яєчка.

Ускладненням для жінок найчастіше є запалення в області матки/придатків. Якщо вчасно не з’ясувати, звідки беруть початок ці симптоми, і не почати лікування, то хламідіоз може стати причиною розвитку безпліддя.

Ще одне ускладнення, яке виникає на тлі занепалого хламідіозу, це синдром Рейтера. Серед проявів цієї хвороби – запалення в області сечівника, а також очей і суглобів.

Ризик розвитку ускладнень значно вище причини повторного зараження інфекцією Chlamydia trachomatis.

Як позбутися — підбираємо лікування

Як правило, загальний мазок, який є обов’язковим аналізом практично при кожному відвідуванні гінеколога (жінкою) або андролога (чоловіком), не може точно виявити наявність інфекції. Навіть рівень лейкоцитів у крові, який часто сигналізує про патологічні зміни в організмі, може бути перевищений незначно або зовсім не виходити за рамки норми.

Щоб діагностувати хламідіоз, необхідно використовувати методику більш точного дослідження. В даному випадку це ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), точність якої становить близько дев’яноста п’яти відсотків.

В нашій країні зазвичай використовуються дещо інші методи діагностики – ІФА (імуноферментний аналіз, заснований на реакції «антиген-антитіло») і ПІФ (прямого імунофлуоресцентного метод). Недолік їх – невисока точність, складова від п’ятдесяти до сімдесяти відсотків.

Огляд кількох аптечних препаратів з короткою інструкцією

Якщо хламідіоз виявлено в неускладненій формі, то лікар зазвичай призначає стандартний курс лікування одним із нижчезазначених препаратів.

• Азитроміцин («Азитрал», «Сумизид», «Хемомицин», «Азивок» і т. д.). Випускається у вигляді порошку. Спосіб застосування: один грам лікарського препарату прийняти всередину один раз. Серед протипоказань – гіперчутливість до речовин у складі ліки, порушення функції печінки або нирок у важкій стадії, вік до шістнадцяти років;
• Доксициклін («Апо-Докси», «Доксициклін-Ріво», «Вібраміцин», «Юнідокс Солютаб» і т. д.). Випускається у формі капсул по 100 мг. Спосіб застосування: по одній капсулі два рази на день протягом тижня. Протипоказання: гіперчутливість до речовин у складі препарату, патології нирок, зокрема порфирія, печінкова недостатність у важкій формі, низький рівень лейкоцитів у крові, період вагітності та годування груддю, вік до восьми років.

Обидва лікарських препарату є антибіотиками, тому під час проходження курсу лікування необхідно подбати також про відновлення мікрофлори кишечника.

У тому випадку, коли хламідіоз приймає хронічну форму, застосовується більш тривала схема лікування із застосуванням комплексної та комбінованої терапії.

Огляд медичних процедур

У деяких випадках спеціаліст може призначити додаткові лікувальні заходи, в числі яких – імунотерапія, інстиляція уретри, масаж передміхурової залози і так далі.

Інстиляція уретри являє собою метод введення рідкого лікарського препарату через запалений орган – сечовивідний канал або сечівник.

Масаж передміхурової залози – це пальцеве вплив на відповідний орган, що призводить до відтоку зайвої секрету для більш ефективного лікування.

Зверніть увагу на той факт, що якщо ви пройшли належне лікування і позбулися причин дискомфорту і неприємних відчуттів, а ваш статевий партнер – ні, то це може призвести до повторного зараження.

Дуже важливо обговорювати з партнером будь-які зміни в сечостатевій системі і проводити своєчасну діагностику. Таким чином ви зможете уникнути багатьох неприємних наслідків.