Карликовий ціп’як: як потрапляє в організм і чим виводиться?

Серед великого числа захворювань, викликаних різними паразитами, необхідно виділити патологію, збудником якої є карликовий ціп’як. Досить небезпечний гельмінт, робить негативний вплив на людину.

Відмітна риса – це повний життєвий цикл у кишечнику одного організму. Викликає гіменолепідоз – специфічне інфекційне захворювання. Збудник, маленька за розмірами цестода, приносить великі неприємності, вимагає тривалого і наполегливого лікування.

Небезпека для організму, викликана карликовим цепнем

Найчастіше патологія виникає в разі потрапляння в організм людини яєць стрічкового хробака, який і є збудником гіменолепідозу – захворювання, негативно впливає на шлунково-кишковий тракт.

Одна з головних небезпек – безсимптомний перебіг інфекції на ранніх стадіях зараження.

В такому випадку виявити її вдається, лише провівши лабораторні дослідження, а організм піддається інвазії цим гельмінтом. Після заковтування і проходження через кислотне середовище шлунка яйця карликового ціп’яка перетворюються в личинки і обґрунтовуються в тонкому кишечнику, а саме у верхній його частині. Тут з допомогою спеціальних ворсинок вони кріпляться до стінок. Після чого готові до проходження цистицеркоида – особливого періоду, який можна охарактеризувати як підлітковий.

У цей час відбувається руйнування стінок кишечника, що загрожує запальними процесами, а також можливістю виникнення ерозії. Стан інфікованої людини різко погіршується. З’являються симптоми анемії та отруєння.

Це відбувається в результаті життєдіяльності карликового ціп’яка, що викликає такі негативні впливи:

  • травмування механічним шляхом слизової кишечника;
  • токсична, викликане продуктами життєдіяльності глиста;
  • кишкові микрокровопотери, що призводять до появи анемії;
  • руйнування необхідного балансу вітамінів, існуючого в організмі, негативний вплив на мікрофлору кишечника;
  • поразка нервової системи.

Таким чином, карликовий ціп’як погіршує загальний стан зараженого протягом усього свого життєвого циклу, який триває до 45 днів. Але відкладені яйця, не вийшли з організму, продовжують розвиток патології, тому необхідно лікування карликового ціп’яка.

Симптоматика захворювання

Завдяки тому, що паразит призводить до пошкодження значної кількості ворсинок, що знаходяться в тонкому кишечнику, якими покрита слизова, у людини може бути спровокований некроз або інші дефекти органу. При цьому відбувається руйнування каемчатого епітелію ворсинок, а також пошкодження кишки на більш глибоких шарах, руйнуючи навіть капілярні кровоносні судини.

Клінічно цей процес позначається погіршенням загального стану хворого, з’являються болі в області живота, почасти вони стають інтенсивними. З’являється запор або, навпаки, діарея. В калі можна розгледіти частки слизу і крові. Як наслідок порушень, що виникли в мікрофлорі кишечника, відбуваються негативні зміни в процесі травлення, часто супроводжуються нападами нудоти, іноді з’являється блювота. Також характерним симптомом для даної патології є відрижка та печія.

Пошкоджуючи капіляри, які знаходяться в ворсинках, карликовий ціп’як ускладнює доставку до кровотоку протеїнів, необхідних організму вуглеводів і ліпідів. Поселяючись в організмі дитини, викликає запаморочення, призводить до непритомності. В анамнезі заражених дітей часто стоїть амнезія. Вони з незрозумілих причин втрачають апетит і, як наслідок, маса тіла зменшується. У списку симптомів пасивність і апатія дітей, проблеми зі сном. Наступає фізичне і розумове відставання у розвитку від однолітків.

Негативно впливають на організм і продукти, утворені в результаті метаболізму гельмінта. Вони володіють певною токсичністю, тому призводять до судом. Помічені проблеми із запам’ятовуванням будь-якої інформації у людей, які хворіють даною патологією. Також одним з порушень роботи нервової системи є підвищена збудливість та нервозність.

Карликовий ціп’як провокує алергічні реакції. Імунна система певним чином сприймає чужорідне тіло в організмі і проявляє це через різні види висипу на ділянках шкіри. Часто такою реакцією може стати виникнення запальних процесів на кон’юнктиві, а також нежить алергічного характеру.

Дані симптоми властиві багатьом захворюванням, тому визначити наявність інфікування гельмінтом дуже складно. Тому виробляють цілий ряд необхідних досліджень, щоб встановити точний діагноз.

Діагностика інфекційної патології

Тільки симптоми не дають 100% підтвердження наявності патології. Тому обов’язково призначення лабораторних досліджень калу. Мікроскопічні вивчення допоможуть виявити яйця паразита. Для отримання достовірної інформації проводять триразове дослідження, коли через кожні п’ять днів потрібно здати новий аналіз. Такий принцип ґрунтується на життєвому циклі гельмінта і достовірний до ста відсотків.

Сприяє якості аналізу «Фенасал». Прийом невеликої дози ліків та проносного сприяє руйнівному впливу на тіло ціп’яка і виведення великої кількості яєць. Таким чином, підвищення інформативності зростає до 40%, допомагаючи більш точно визначити наявність інфекції.

Також при діагностуванні враховують короткий термін існування яєць поза організму. Тому вивчення зразків проводять в найкоротший час, після дефекації. Це підвищує правильність результату, що в підсумку призводить до правильно поставленому діагнозу і безпроблемною терапії.

Методи лікування та профілактики

Лікування карликового ціп’яка – досить відповідальна процедура, яка вимагає постійного контролю з боку лікуючого спеціаліста.

В процесі терапевтичного впливу виробляються наступні маніпуляції:

  • Знищення паразитарного гельмінта;
  • Підтримуюча терапія для організму;
  • Запобігання можливих негативних наслідків і ускладнень від інфекції;
  • Медикаментозне відновлення функцій організму, пошкоджених в результаті життєдіяльності паразитів.

Важливо правильно провести повне лікування, що складається з декількох етапів. При першому проводиться підтримка роботи печінки. Важливо дотримуватися відповідну, призначену лікарем дієту. Також потрібно брати адсорбенти, призначені для ШКТ, які регулюють стілець.

В цей період проводиться лікування патологій, які є супутніми. Цей період допомагає підготуватися до застосування сильнодіючих препаратів і гарантує неможливість самозаражения, а також появи ускладнень.

Різна ступінь інвазії, яку викликає карликовий ціп’як, вимагає певного лікування. Хоча основним препаратом, який застосовують, є «Фенасал», але величину дози і кількість прийомів в кожному окремому випадку визначають індивідуально. Принцип дії полягає в застосуванні засобу двома курсами по чотири дні. Між ними передбачено перерву до одного тижня.

При різного ступеня тяжкості призначаються відповідні схеми, за якими необхідно приймати «Фенасал». Так, в одних випадках призначають вживати препарат 4 рази на день через три години. Можливо одноразове прийняття всієї денної дози вранці перед їжею. Іноді виправдано шестиразове прийняття «Фенасала» два дні поспіль і повторення процедури ще раз через чотири дні.

Призначаючи той чи інший спосіб лікування, лікар спирається на стан здоров’я пацієнта, дивиться на наявність супутніх захворювань, прояви ускладнень. Важливу роль відіграє вік хворого.

З метою зміцнення організму необхідний і відновний етап терапії, де застосовуються препарати, що відновлюють мікрофлору кишечника, що підтримують нормальне функціонування печінки. Важливі також вітаміни, застосування яких теж входить в курс відновлення. Після цього етапу зникають побічні явища дії основного засобу, нормалізується робота всіх органів і систем.

Зняття неприємних симптомів, а також зменшення ризику виникнення алергічної реакції на ліки забезпечується з допомогою антиалергенного терапевтичного впливу антигістамінних препаратів, які є частиною лікування паразитарної патології.

Його особливістю також є циклічність. Вона прив’язана до життєвого циклу гельмінтів і обумовлена впливом препарату тільки на дорослих особин, в той час як личинки продовжують розвиватися. Тому лікування проводять періодично, курси його повторюють через тиждень, що дозволяє повністю звільнитися від інфекції.

Заключним етапом терапії захворювання є спостереження за пацієнтом, яке проводиться протягом півроку. У цей період, навіть якщо симптоми відсутні, необхідні лабораторні дослідження для того, щоб переконатися в остаточному лікуванні.

Для більшого ефекту можна скористатися і народними засобами, але в будь-якому випадку медикаментозна терапія повинна бути присутньою.

Профілактичним заходом проти зараження плоскими гельмінтами є гігієна. Просте і відоме всім правило про миття рук перед їжею значно знижує можливість заразитися.

Сюди потрібно віднести і питво тільки кип’яченої води, правильний догляд за житлом, миття та прання іграшок, боротьбу з комахами, які є переносниками.

Тільки виконання таких знайомих з дитинства принципів допоможе уникнути небезпечного інфікування, яке, до того ж, лікується досить складно.