Ефективні методи лікування хламідіозу у кішок

Хламідіоз — це небезпечне контагіозне захворювання, що має інфекційну природу. Його збудником є внутрішньоклітинні мікроорганізми — хламідії. Вони за розмірами можна порівняти з вірусами, але відносяться до розряду бактерій.

Зазвичай хламідіоз у кішок проявляється локальними вогнищами поразки. Хворіють в основному самі тварини, люди не заражаються тими штамами паразитів, які характерні для тварин. Виняток становлять поодинокі випадки, коли характерні для кішок лямблії вражають людей з ослабленим імунітетом і маленьких дітей.

Найчастіше збудники паразитують в клітинах епітеліальної тканини. Як правило, в органах дихання, в репродуктивній системі і в кон’юнктиві очей. Також вони можуть локалізуватися в клітинах тканин травного тракту.

Передача інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом, при статевому контакті, а також через безпосередній контакт. Частіше хламідіоз кішок розвивається у молодняку — у віці 4-11 місяців. Тим не менш, можуть хворіти і дорослі особини.

Зараження хламідіозом та його розвиток

Найбільший ризик зараження наголошується в місцях з високою чисельністю тварин. Інвазія поширюється досить швидко, і внаслідок цього може виникнути висока інтенсивність ураження.

Інкубаційний період розвитку збудника проходить протягом 15 діб. За цей час паразити встигають перетворитися в статевозрілу стадію. Передача збудника відбувається при виділення з очей хворого тваринного ексудату, при попаданні в навколишнє середовище заражених калових мас, слини і сечі. У деяких випадках реєструються факти трансплацентарного зараження від матері до плоду.

У тих поодиноких епізодах, коли хламідіоз передається від кішки до людини, зараження відбувається при безпосередньому контакті і за умови недотримання гігієнічних норм.

Причинами інфікування стають самі бактерії. Але існують і провокуючі фактори, які сприяють проникненню збудника в організм кішок. Це — відсутність належної гігієни, часті контакти з зараженими тваринами або носіями збудника, вигул домашнього улюбленця в умовах неблагополучної епізоотичної обстановки.

Ознаки та небезпека хламідіозу

Головна небезпека — висока контагіозністю захворювання. Воно швидко поширюється, але дуже важко лікується. Найчастіше виявити його можна за характерним ураженням кон’юнктиви очей — вона збуджена. Крім того, відзначаються ознаки сльозотечі. Виділяється ексудат серозного характеру, особливо — в період прогресування захворювання і його хронічній формі.

Поразка епітеліальної тканини і кон’юнктиви очей протікає в кілька стадій, при цьому дана ознака виявляється в різних стадіях та за різними симптомами:

1. Блефароспазм — може розвиватися в початковій фазі інфікування хламідіями. У цій стадії відзначається патологічно часте скорочення так званої кругової м’язи, розташованої біля століття, виникає часте супроводжується спазмом, моргання.
2. Хемоз являє собою сильний запальний процес на слизовій оболонці кон’юнктиви. При цьому уражена тканина настільки збільшується в обсягах, що починає сильно випинатися, захаращуючи собою очей і прилеглі тканини.
3. Фолікулярний кон’юнктивіт — у цій фазі відбувається запалення слизової оболонки з ураженням лімфоїдної тканини.

Крім того, хламідіоз у кішок, симптоми, лікування та діагностика можуть бути коректними, якщо враховувати і ймовірність ураження інших органів, їх систем і особливо — клітин епітеліальних тканин. Зокрема, симптоми хламідіозу у кішок можуть проявлятися в респіраторних і репродуктивних органах.

Внаслідок цього розвиваються вторинні незаразні захворювання:

• бронхіт;
• риніт;
• пневмонія;
• запалення статевих органів.

Одночасно з цим уражаються органи травного тракту. Часто таке зараження не супроводжується очевидними клінічними ознаками. В хронічній формі існує вірогідність виникнення розладів травної фізіології, блювання, проноси. У самок захворювання може проявлятися абортами.

Так як присутність збудника може викликати утворення локальних вогнищ запального процесу, то на цьому тлі часто відбувається інфікування іншими патогенними мікроорганізмами — бактеріями, вірусами, стрептококами і стафілококами. Їх присутність в організмі встановлюється методом лабораторної діагностики.

Разом з тим хламідіоз у кішок може проявлятися і нехарактерними симптомами:

• кульгавістю однієї або кількох кінцівок;
• підвищенням температури і лихоманкою;
• відсутністю апетиту і різкою втратою ваги;
• зниженням рухливості і грайливості.

Ці ознаки також слід враховувати у складі комплексної діагностики.

Постановка діагнозу при хламідіозі

Методи постановки діагнозу на хламідіоз передбачають комплекс дій і засобів. Насамперед, розглядається зібраний зі слів власника тварини анамнез, і враховуються клінічні ознаки. Одночасно з цим потрібно виключити ймовірні збігу наявних симптомів зі схожими ознаками інших заразних захворювань — ротовірусною інфекції, кальцівіроза, вірусного ринотрахеїту, бронхопневмонії.

З цією метою проводиться лабораторне дослідження мазків крові і зіскрібків з шкіри та кон’юнктиви очей на предмет наявності патогенної мікрофлори та її ідентифікації. Для виявлення відповідності лікарських препаратів від хламідіозу проводиться дослідження на стійкість мікрофлори до різних антибіотиків.

В цілях діагностики також проводяться такі аналізи, як цитопластическое обстеження з фарбуванням мазків методом Гімза, імуноферментний аналіз.

Лікування і профілактика хламідіозу

Повністю виключити ризик захворювання практично неможливо. Навіть щеплення від цієї хвороби зазвичай малоефективна в профілактичних цілях. Однак щеплення може скоротити ризик прояву клінічних ознак, при цьому тварина легше переносить і сам період хвороби, і призначений курс лікування.

З метою ліквідації збудника призначаються медикаментозні препарати з числа антибіотиків. Особливо ефективні ліки тетрациклінового ряду або пеніцилінового ряду. Одночасно з тим призначається симптоматична терапія, місцеві засоби, що дозволяють швидше лікувати хламідіоз.

Для усунення кон’юнктивіту застосовуються офтальмологічні мазі і краплі. Разом з тим вживаються заходи по зміцненню імунітету, прописуються протизапальні препарати, вітамінно-мінеральні добавки.

В цілях профілактики рекомендується уникати місць з великою чисельністю тварин і слідувати вимогам санітарії в місці утримання кішок.

Розкажіть друзям!

Залишилися питання? Скористайтеся пошуком!